Каков Ты, наш Небесный Бог-Отец?
Тебя нельзя увидеть – можно не пытаться…
Но размышляю я в тиши ночной:
А вдруг смогу представить, если постараться?
Коль человек – подобие Твое,
То Ты – такой, как мы, но только всех мудрее.
Но знаю я, что Дух Святой в Тебе
И, значит, всех Ты справедливей и добрее.
И все ж каков Ты: молод или стар?
Мужчина средних лет, иль старец благородный?
Я верю: нас хранит Твоя любовь
К творениям Твоим, а не расчет холодный.
Все небо в звездах – спать давно пора.
Но как уснуть? Я не могу себя заставить!
Так с кем же мне сравнить, Отец, Тебя,
Чтоб не увидеть мне Тебя, но хоть представить?
И вдруг я понял – вот ответ простой!
Я понял на кого похож Отец Небесный!
Такой же Он, как Сын, лишь старше Он.
И тот же теплый взгляд, и тот же лик чудесный.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Крик души : Я жизнь на крест нести готов! - Пилюгин Володя Я лежал в больнице, ждал операцию и написал стих моему Небеному Отцу. Мне 22 года и в этом возрасте врачи поставили мне инвалидность... а я верю что ранами Иисуса я исцелён!!! И моя немощь на кресте!
