На службе у Цезаря, преданный лекарь,
Советчиком, другом являлся ему.
Не раз раскрывал полководец секреты.
И всё доверял, как себе самому…
Нашёл, как-то, Цезарь записку на ложе.
И было такое написано в ней --
«Твой друг, самый близкий, убить тебя должен.
Готовься, владыка, к кончине своей!»
Наутро друг-лекарь приносит лекарство.
Его растворил он в бокале вина,
На вкус, дабы горьким не стало казаться.
«На здравие пей, повелитель, до дна!»
«О, как же мой друг, я тебе благодарен.
В заботе о ближнем -- никак не лентяй!
Бездельничать оба с тобою не станем --
Пока буду пить, ты ж записку читай!»
Прочитано, выпито… Взгляд -- друг на друга.
И каждый, чего-то, по-своему, ждал…
Спросил повелителя лекарь с испугом:
«И как же ты пил, коль записку читал?»
«Скорее умру, чем такое случиться!
Не рад ты тому, что был выпит бокал?
Ведь в друге своём я не мог усомниться...
И дабы мой друг... сомневаться не стал!»
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
