Марина Н.,
Россия
Родилась и выросла на севере России. В 2001 году уверовала в Господа. Хочу так писать стихи, чтобы они славили Бога и нравились людям. В 2008 году впервые были напечатаны мои стихи в журналах "Примиритель" и "Край городов". e-mail автора:mimoza55@rambler.ru
Прочитано 14161 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Не забудет мир детей Беслана.
Взрывы посредине тишины.
Терраризму-нет!
Вновь скажут мамы.
Сберём детей мы от чумы.
Тема Беслана не может оставить равнодушным.
Очень больно терять детей.
Морозова Светлана
2006-04-20 19:31:35
Сбережём детей мы от чумы.
Получилась опечатка.
Ioniy
2006-04-21 00:16:27
В Беслане группа живорезов
Ворвалась в школу. Вой, стрельба,
Убой и кровь на радость бесов,
Ничто для них детей мольба.
И что за жертва в школьном стане?
Какой же Ирод приказал,
Чтоб в школьников стрелять в Беслане?
Не уж то ад из тьмы восстал?
Богуславский Владимир
2006-07-13 05:18:12
Скорбная,но очень нужная тема,и отлично
написано.Но дети с Богом.Написано-
"Таковых есть Царсво Божие."
Благословенных и совершенных произведений!
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Что тебе пожелать? - Лариса Зуйкова Когда я подарила это стихотворение одной моей неверующей знакомой на день рождения, она сказала своей подруге - Лариска мне ничего не пожелала!
