Винограднику Мій, Я тебе обкопав і очистив.
Я живою водою, щоденно, тебе поливав.
І проміннями сонця, щодня зігрівав твоє листя;
І рясного і доброго плоду від тебе чекав.
Що, скажи ти Мені? Що іще не зробив Я для тебе?
Так, з терпінням, чекав, що родитимеш ти виноград.
Але ягоди дикі вродив ти сьогодні для Мене.
Знову диким стаєш, знову все повертаєш назад.
Винограднику Мій, знову йду Я сьогодні до тебе.
Іду ще раз, щоб обрізать, сполоть щоб твої бур'яни.
Обкопаю ще раз, дощ рясний дам іще тобі з неба.
Може ще принесеш ти мені довгожданні плоди.
Так, щоденно, Господь до Свого виноградника кличе.
І, щоденно, старанно працює й працює над ним.
Винограднику Божий, час приходу Господаря близько.
З чим застане тебе? Чи назве виноградом Своїм?
О, лукаві часи, яке ж стало тепер християнство?
Як же часто стрічаються гарні на вигляд гроби.
Вигляд зовнішній, часто, сама лиш духовність і святість.
Тільки, в Божих очах, всі давно уже мертві вони.
Не сховаєш від Бога не сварливість, ні заздрість, не скупість.
Кожна думка відкрита і кожне стремління души.
Над очищенням серця Господь наш, щоденно, працює.
Ти відкрити, у відповідь, серце Йому поспіши.
Може люди тебе порахують простим, непримітним.
І в розмовах щоденних своїх не похвалять тебе.
Але Бог в твоїм серці побачить небеснеє світло,
Своїм любим дитям, виноградником плідним назве.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Гефсимания - Вадим Сафонов У каждого своя Гефсимания.
На этой неделе в ленте промелькнула очередная дата присвоения Нобелевской премии по литературе Борису Пастернаку. От последней, из-за чудовищного давления советской машины, он отказался. Одним из самых знаменитых его произведений является роман \"Доктор Живаго\", о судьбе русской интеллигенции начала 20 века.
Будучи также поэтом, он включил в роман цикл стихов. Самым знаменитым стало \"Гамлет\", которое декламировали многие знаменитые советские актеры 2-ой половины XX века. То самое, в котором \"жизнь прожить - не поле перейти\".
Но меня зацепила другая цитата:\"Если только можно, Авва Отче, чашу эту мимо пронеси\". Эта фраза из молитвы Иисуса Христа в Гефсиманском саду. Это были последние часы, когда Иисус, будучи на свободе, мог предотвратить арест и казнь. И в этот момент он как никогда был близко к нам, обычным людям, находящимся в стрессовых ситуациях. Сотни и тысячи лет после тех драматических событий в Иудее, мы, понимая неотвратимость ужасного, поднимаем глаза к небу и говорим\"да минует меня чаша сия\".
Несколько дней я находился под впечатлением переживаний нет, не собирательного образа Гамлета, или Юрия Живаго, или самого Бориса Пастернака, затравленного после той злополучной Нобелевки. А пронзительного стенания Сына Божия, в котором сплелись переживания всех людей, стоящих перед пропастью.
Сохранен размер и рифма \"Гамлета\" Бориса Пастернака, присутсвуют некоторые аналогии.
