Не хвалився сад опалим цвітом,
Сумував, що зникла десь краса...
Та не знав, що наближалось літо,
І несло з собою чудеса.
Там, на місці цвіту поміж віття,
Дозрівали бажані плоди
І чудові фрукти соковиті,
Нахиляли гілку до води.
Сад спостерігав оту картину,
Як земля торкнулася гілок,
Й дарував він яблука дитині,
Що прибігла нишком у садок.
З радістю дерева шепотіли:
Ми потрібні! О, щаслива мить!
Й виростало щастя, ніби крила,
І здавалось: ввись воно злетить!
Та минули дні рясного плоду,
В клунях урожай розкішний весь...
Принесли дощі сльоту й негоду,
Спека та тепло поділись десь...
Знову шелестів садочок листям,
Тільки не смарагдом - золотим...
І на постарілих вмить обійстях,
Час від часу вверх здіймався дим...
.........………………………........................
Ти побачив тут життя картину?
Коли ні - пильніше придивись.
Щоб зустріти з радістю хвилину,
Як душа сягне від тіла ввись.
~ДЛВ~
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : К Богу путь. - Николай Зимин Быть настоящим не только Христианином,но и просто человеком,очень нелегко.Быть честным в наше время глупо и непопулярно даже среди верующих.Это правда,которую подчас замалчивают,не хотят травмировать...Но об этом:падениях,стрессах,- нужно, необходимо писать и говорить.Богу не нужна полуправда.Он ждет нас в небе без пятен порока и греха.Он видет все и,поверьте, никогда не оставит в трудных обстоятельствах жизни, если мы не фарисействуем, а переносим всё в любви.В страхе нарушить Его законы.Законы неба,которые мы пытаемся подчас корректировать.Глупо...
